Ранок і зарядка
У джунглях сходило сонце. Його теплі промені повільно пробивалися крізь густе листя дерев і золотили берег озера. У невеликому будиночку біля пляжу, де жили Звірята-Детективи, розпочинався новий день.
Першою прокинулася пустельна мишка Патриція. Вона швидко пов’язала на шию свою улюблену червону хустинку і спритно зіскочила з ліжка.
— Прокидайтеся, друзі! Час на ранкову зарядку! — весело вигукнула вона.
Патриція ніколи не розлучалася зі своєю лупою. Навіть зараз вона лежала в кишеньці її жилетки.
Незабаром прокинувся лев Куба. Він солодко потягнувся, а його могутнє позіхання було таким гучним, що аж шибки легенько задзвеніли.
Мурахоїд Альфред обережно зліз зі свого ліжка на горішній полиці, намагаючись не наступити на ковдру, що впала на підлогу.
Жирафа Софія зазирнула у вікно.
— Яка чудова погода! Сьогодні буде прекрасний день! — усміхнулася вона.
На галявині за будинком Патриція провела веселу розминку. Куба старанно нахилявся вперед, хоча через пишну гриву це було не так уже й легко. Альфред кумедно крутив довгим носом, а Софія без зусиль торкалася верхівок молодих дерев, ніби це була частина вправи.
Після зарядки друзі повернулися додому й заходилися прибирати.
Альфред ретельно протирав полиці. Куба виніс сміття. Софія полила квіти й маленькі пальми біля будинку. А Патриція вимела з веранди пісок, який приніс нічний вітерець.
Коли все навколо засяяло чистотою, настав час будити папугу Алу.
— Ало, прокидайся! — покликала Патриція.
Із сусідньої кімнати почувся сонний голос:
— Ще п’ять хвилин…
Та друзі не здавалися. За кілька хвилин Ала вже сиділа разом з усіма за столом.
Сніданок був смачний і різнокольоровий: соковиті фрукти, свіжі овочі, безглютенові млинці з фруктовим мусом та ароматний чай.
— А тепер починаємо День порад для мешканців джунглів! — урочисто оголосила Патриція.
Звірята усміхнулися одне одному. Вони знали, що сьогодні на них знову чекають цікаві справи й нові пригоди.
Таємниця зниклих дерев
Першим до детективів завітав кролик.
— Доброго ранку! — привітався він. — У мене проблема з морквою. Листя росте велике й зелене, але самі морквини стають маленькими. Я поливаю їх щодня, а результату немає.
Патриція відкрила «Мудру Книгу Звірів» і уважно прочитала кілька сторінок.
— Здається, я знайшла відповідь! Моркву не потрібно поливати щодня. Іноді забагато води шкодить рослинам. Спробуй поливати її лише раз на тиждень.
— Ось воно що! Дякую вам! — зрадів кролик.
Невдовзі до будинку прийшла черепаха.
— Що трапилося? — запитала Патриція.
— У нашій частині джунглів хтось обгризає молоді дерева. Я не знаю, хто це, але бачив схожу істоту в «Мудрій Книзі Звірів».
Патриція розгорнула книгу, і черепаха показала на малюнок дивної істоти.
— Вона була схожа на цю, тільки рожевого кольору!
— Хмм… Схоже, це Мрау Крау, — задумливо сказала Патриція. — Якщо це справді він, треба з’ясувати, чому він тут з’явився.
Звірята швидко зібрали своє спорядження й вирушили на місце пригоди.
Зустріч із Мрау Крау
Коли друзі дісталися до галявини, Альфред першим помітив рух серед гілок.
— Дивіться! Там хтось рожевий!
Патриція придивилася крізь лупу.
— Схоже, це і є Мрау Крау. Ало, будь ласка, підлети ближче й перевір.
Папуга змахнула крилами та швидко зникла серед дерев. За хвилину вона повернулася.
— Так, це точно Мрау Крау!
Виявилося, що дивна істота сиділа високо на великому дереві.
— Нам треба піднятися до нього, — сказала Патриція.
Ала прив’язала мотузку до міцної гілки, і незабаром усі детективи вже були нагорі.
— Привіт, Мрау Крау, — чемно звернулася Патриція. — Що ти тут робиш?
— Я шукаю їжу, — відповів той. — Я їм майже все, тому вирішив скуштувати ці молоді деревця.
— Розумію, — сказала Патриція. — Але ці дерева дуже важливі для мешканців джунглів. Чи не міг би ти знайти інше місце для пошуків їжі?
— Міг би, — зітхнув Мрау Крау. — Та є одна проблема. Я не знаю, як спуститися вниз.
— Не хвилюйся! — вигукнув Альфред. — Ми щось придумаємо!
Після довгих роздумів друзі вирішили збудувати невеликий підйомник. Вони старанно працювали цілу годину, і нарешті все було готово.
Мрау Крау обережно спустився на землю.
Потім детективи провели його до чарівного порталу, який вів до світу котячих істот.
— Щасливої дороги! — помахала крилом Ала.
Коли Мрау Крау зник у сяйві порталу, друзі з полегшенням зітхнули.
— Справу завершено! — усміхнувся Альфред.
Вечірній відпочинок
Повернувшись додому, Звірята-Детективи вмостилися на лежаках біля озера.
Сонце повільно хилилося до заходу. Легкий вітерець колихав пальмове листя, а вода мерехтіла золотими відблисками.
Друзі милувалися краєвидом і згадували пригоди цього дня.
Адже вони добре знали: у джунглях завжди знайдеться нова загадка, яку потрібно розгадати.
Кінець.
