Ранок і гімнастика
Світанок у джунглях був надзвичайно лагідним, а промені сонця повільно пробивалися крізь густі крони дерев. У будиночку, що стояв просто біля пляжу, де жила незвичайна команда звірячих детективів, день починався з великою енергією.
Мишка пустельна Патриція, майстриня ранкової організації, першою відкрила очі. Вона швидко накинула свою улюблену червону хустку на шию і енергійно стрибнула на дерев’яну підлогу.
— Прокидайся, команда! Час для ранкової гімнастики! — закричала вона, піднімаючи улюблену лупу, яку завжди тримала у кишені на всяк випадок.
Незабаром лев КУба потягнувся ліниво у гамаку, а його гучна позіхання змусила вікна тремтіти. Альфред, мурахоїд, зліз з антресолі, стараючись не спіткнутися об улюблену ковдру. Жирафа Софія поглянула у вікно і побачила, що ранок обіцяє бути безхмарним.
На галявині за будиночком Патриція провела коротку, але енергійну розминку. Куба нахилявся вперед, хоч це було завданням непростим із його гривою. Альфред граційно рухав своїм довгим носом, а Софія, завдяки своєму високому зросту, легко дотягувалась до вершин дерев, вдаючи, що це частина вправ.
Після повернення додому всі взялися за прибирання. Альфред із захопленням натирав дерев’яні полиці, Куба виносив сміття, Софія поливала рослини, а Патриція вправно вимітала пісок з веранди. Коли будиночок засяяв чистотою, настав час будити папугу Алу.
— Ала! Вставай, пора! — покликала Патриція, постукавши у стіну кімнати Алі.
— Ще п’ять хвилин! — пробурмотіла Ала, притулившись до пір’ячка.
Після спільної мотивації Ала нарешті піднялася, і їхня маленька родина зібралася за столом. Сніданок, як завжди, був яскравим і смачним. Було соковите фрукти, хрусткі овочі, безглютенові млинці з фруктовим мусом і ароматний чай.
— А тепер час розпочати День порад для звірів з джунглів, — оголосила Патриція, енергійно перестрибуючи з одного стільця на інший.
Звірі посміхнулися одне одному. Вони знали, що сьогодні хтось неодмінно потребуватиме їхньої допомоги, а кожна загадка, навіть найменша, стане приводом для спільної роботи.
Загадки в джунглях
Першим підійшов кролик.
— Привіт, звірята! — привітався він. — Мої морквини останнім часом в’януть. Вони ростуть гарно, але страшенно зеленіють, хоч я їх поливаю щоразу.
Патриція відкрила „Мудру Книгу Звірів” і почала читати:
— О, тут написано, що моркву не слід поливати надто часто. Найкраще робити це раз на тиждень, у середу.
— Добре, тоді я перестану поливати їх до кінця тижня і робитиму це лише по середах. Дякую! — сказав кролик і пішов задоволений.
Наступним прийшов черепаха.
— Привіт, черепахо. Що сталося? — запитала Патриція.
— Я помітив, що хтось їсть дерева. Не знаю, хто це, але можу показати у „Мудрій Книзі Звірів”, як це виглядало.
Патриція відкрила книгу на сторінці, присвяченій котячим. Черепаха вказала на малюнок:
— Це виглядало саме так, тільки було рожевим!
— Хмм, здається, це Мрау Крау. Ця істота всеїдна, — сказала Патриція.
Звірі зібрали спорядження і вирушили до місця, де зникли дерева.
Зустріч з Мрау Крау
На місці Альфред помітив рожеву білочку.
— Дивіться! Рожева білочка! — покликнув він.
— Ні! Це, мабуть, Мрау Крау! — сказала Патриція. — Ало! Політай туди і подивись.
Ала кивнула головою, полетіла і повернулася з новиною:
— Це точно Мрау Крау.
Патриція вирішила діяти:
— Ало, прив’яжи мотузку до найміцнішого листка, а ми піднімемося.
Коли звірі дісталися до вершини, побачили Мрау Крау.
— Привіт, Мрау Крау. Що ти тут робиш? — запитала Патриція.
— Шукаю їжу. Я всеїдний, тому хотів спробувати ці деревця, — відповів Мрау Крау.
— Це місце належить багатьом звірям. Будь ласка, переїдь у інше місце, — попросила Патриція.
— Можу, але не знаю, як спуститися, — зізнався Мрау Крау.
— Зробимо ліфт! — запропонував Альфред.
Після години майстрування ліфт був готовий.
Мрау Крау спустився вниз і його проводили до порталу, що веде у світ котів.
— Фух, місія виконана! — сказав Альфред. — Ало, політай туди і перевір, чи Мрау Крау пройшов через портал.
Папуга підтвердила, і звірі змогли спокійно повертатися до бази.
Вони повернулися додому і сіли на лежаки. Віддалися своїй улюбленій справі — відпочинку і милуванню прекрасним озером і джунглями.
Кінець.