Сонце проникало крізь вікна в дерев’яну хатину під великим баобабом, де розташовувалася Детективна Агенція «Тварини Детективи». Лев Куба ліниво потягнувся, надягаючи свого улюбленого капелюха детектива — коричневого з широкими полями.
– Прокидайся, команда! Час на ранкову гімнастику! – покликав він, плескаючи в лапи.
З сусідніх кімнат вийшли сонні: пустельна миша Патриція з блокнотом під пахвою, жирафа Софія широко позіхала та мурахоїд Альфред, який уже нюхав повітря.
– Доброго дня всім! – сказала Софія, витягуючи довгу шию. – Хто сьогодні веде розминку?
– Моя черга! – пищала Патриція, стрибнувши на стіл. – Спочатку нахили вправо, потім вліво!
Детективи активно рухалися – Куба крутив стегнами, Альфред розтягував спину, а Софія тягнула шию до стелі. Через кілька хвилин усі були бадьорі та готові до дня, повного загадок.
Після гімнастики вся четвірка сіла снідати. Куба зручно вмостився, чекаючи на стейкові печива. Патриція накрила на стіл, розкладаючи сирні печива для себе, пальмові для Софії та мурашині для Альфреда.
– Щось тут не так… – бурмотів Куба, оглядаючи кухню. – Де наші ласощі?
Альфред підняв ніс і почав інтенсивно нюхати.
– Відчуваю слід! Хтось тут був! – оголосив він, слідуючи за запахом до шафки.
Софія відкрила її і голосно зітхнула.
– Порожньо! Зникли всі наші ласощі!
Патриція одразу схопила лупу і почала досліджувати кухню.
– Дивіться! Маленькі сліди лапок на столі! І… що це? – вказала на дрібні крихти на підлозі.
– Це буде наша перша справа сьогодні, – вирішив Куба, поправляючи капелюх. – Але спочатку треба прийняти клієнтів. За п’ять хвилин починаємо ранкову сесію порад!
На веранді вже чекали перші гості. Тигр Тимофій нервово підстрибував.
– Детективи! Допоможіть! Хтось регулярно краде моє улюблене манго з дерева біля мого дому! – пояснив він схвильовано.
– Спокійно, Тимофію, – м’яко сказала Софія. – Ти бачив якісь сліди?
– Лише дивні відбитки на землі, ніби хтось дуже високо стрибав…
Альфред записав усе в блокнот, а Патриція переглядала архів подібних випадків.
Другим клієнтом був Папуга Петро.
– Моє дзеркальце зникло! – закричав він у розпачі. – Без нього я не можу перевірити, чи мої пір’я ідеально укладені!
– Коли ти востаннє його бачив? – запитав Куба.
– Вчора ввечері, перед сном. Воно було на своєму місці!
Останньою прийшла Сова Сара, дуже втомлена.
– Детективи, у мене серйозна проблема, – тихо сказала вона. – Зник мій щоденник з нотатками. Я вела в ньому спостереження за нічним життям джунглів, а сьогодні вранці помітила, що він зник з моєї дупла.
Патриція одразу ожила.
– Нотатки? Я теж веду щоденник! – показала свій зошит. – Що саме було у твоєму?
– Усі мої спостереження, включно з рецептами різних ласощів, які я підглядала, як готують тварини в джунглях.
Четвірка детективів обмінялася поглядами.
– Думаю, наші справи можуть бути пов’язані, – сказав Альфред. – Наші ласощі теж зникли сьогодні вранці.
Після відправлення клієнтів детективи зібралися на нараду.
– Потрібно знайти щоденник Сари, – вирішив Куба. – Ключ до загадки зникнення наших ласощів може бути саме там.
– Почнемо з дослідження слідів на нашій кухні, – запропонувала Патриція, готова з лупою в лапці.
Софія нахилилася над столом.
– Ці крихти… це пилок квітів! І це рідкісна орхідея, що росте лише в одному місці в джунглях!
– Біля Водоспаду Шепотів! – вигукнув Альфред. – Відчуваю також легкий запах меду. Хто б не взяв наші ласощі, мусив туди піти.
Куба енергійно встав.
– Команда, вирушаємо у подорож! Водоспад Шепотів чекає!
Дорога до водоспаду вела через густі джунглі. Софія виглядала стежку і небезпеки згори.
– Бачу щось дивне на роздоріжжі! – покликала вона. – Якісь кольорові знаки на деревах!
Патриція уважно розглянула.
– Це підказки! Хтось залишив слід! – пищала вона, роблячи нотатки.
Альфред інтенсивно нюхав.
– Відчуваю запах… паперу! І чорнила! Щоденник Сари мусив тут проходити!
Слідуючи за знаками і запахом, вони дісталися галявини неподалік водоспаду. Раптом почули тихий сміх.
– Хтось там! – прошепотів Куба, ховаючись за кущем.
За великим каменем вони побачили… Мавпу Максима, оточеного купою ласощів і що переглядав зошит Сови Сари.
– Ми тебе спіймали! – заричав Куба, вистрибуючи з укриття. Максим підстрибнув, упустивши щоденник.
– Це не так, як ви думаєте! – пискнув Максим, намагаючись сховатися.
– Ти вкрав наші ласощі і щоденник Сари! – звинуватила його Патриція, розмахуючи лупою.
– І манго Тимофія! – додала Софія, побачивши купу фруктів.
– І, мабуть, дзеркальце Петра! – підкинув Альфред, вказуючи на блискучий предмет.
Максим зітхнув.
– Вибачте… Я просто хотів організувати сюрприз! Завтра День Джунглів, і я хотів влаштувати свято для всіх мешканців. З щоденника Сари дізнався, які ласощі хто любить…
– Свято? – здивувалася Софія. – Але чому ти нікому не сказав?
– Хотів, щоб це був сюрприз! Позичив дзеркальце Петра для декорацій, а манго Тимофія мало бути інгредієнтом торта!
Альфред понюхав приготовані страви.
– Мушу визнати, що пахне чудово, – буркнув з повагою.
Патриція переглянула нотатки Максима.
– План свята… список гостей… декорації… – читала вона. – Ти справді багато працював!
Куба зняв капелюх і почухав гриву.
– Ми цінуємо твої наміри, але не можна просто брати чужі речі без дозволу. Всі хвилювалися!
Мавпа опустила голову.
– Ви праві. Вибачте. Мені слід було запитати.
Софія запропонувала:
– А що, як ми разом закінчимо підготовку до свята? Допоможемо тобі, а ти повернеш усі речі і вибачишся перед власниками.
Максим розвеселився.
– Справді? Ви мені допоможете?
– Звичайно! – заричав Куба. – Але спочатку сніданок! Я голодний, як… ну, як лев!
Усі вибухнули сміхом. Альфред вже тягнувся за мурашиними печивами, Патриція викладала сирні ласощі на тарілці, а Софія хрумала пальмові печива.
Наступного дня вся джунглі веселилася на чудовому святі. Тигр Тимофій захоплювався манговим тортом, Папуга Петро милувався блискучими декораціями, а Сова Сара з гордістю спостерігала, як усі насолоджуються ласощами з її рецептів.
– Бачите? – прошепотіла Патриція друзям, записуючи щось у щоденник. – Іноді найбільші загадки мають найпростіші рішення.
– І найсмачніші! – додав Альфред, облизуючи ніс, забруднений тістечком.
Лев Куба підняв капелюх у жесті тосту.
– За Джунглеві Загадки! Немає такої таємниці, яку ми не розкриємо!
І так завершилася ще одна пригода детективів, які знали, що справжня дружба і співпраця — найкращі інструменти для розв’язання навіть найзагадковіших таємниць.